АСАФАТОV - Люди ідуть від людей

Немає нічого вічного
Навіть на сонці є плями
І неідеальні такі ми всі
Та треба ж прийти вже до тями
Живемо в сталевих цих рамках
Собі придумали правила
Хіба ж слова й букви для того, аби
Аби один одного ранили ми?

А люди ідуть від людей
Лишаючи в душах рани, ей
Скільки ж таких нас є, м?
Сільки ж таких нас поламаних?
Життя треба жити і йти
Що можеш колись зустрінешся, ей
А можу таку ж знайду з душою
На шмаття розірваною, о